Ресторан «Атлас» — де народився перший платний туалет
Чим це місце визначне?
Ресторан «Атлас» на площі Ринок, 45 у Львові є знаменитою кнайпою, де у 1928 році господар Едвард Тарлерський облаштував перший у місті платний туалет. Заклад наприкінці XIX століття заснував горілчаний монополіст М. Л. Атлясс, а відвідувачі влаштовували тут триденні 70-годинні застільні марафони. Після закриття радянською владою ресторан «Атлас» знову відчинився у 2011 році.
Ключові факти
| Місце | Ресторан «Атлас» — де народився перший платний туалет |
|---|---|
| Адреса | площа Ринок, 45, Львів |
| Геокоординати | 49.84273, 24.03209 |
| Тривалість аудіо | ~3 хв |
| Частина прогулянки | Смаки століть: гастрономічна історія Львова |
| Згенеровано | Generated |
На що звернути увагу?
- Кнайпу на площі Ринок, 45 у Львові наприкінці XIX століття заснував горілчаний монополіст М. Л. Атлясс.
- У 1928 році власник ресторану «Атлас» Едвард Тарлерський посадив біля туалету бабусю для збору плати.
- Завсідники цілодобового ресторану «Атлас» у Львові влаштовували застільні та питні марафони тривалістю 70 годин поспіль.
- Після декількох десятиліть перерви ресторан «Атлас» на площі Ринок знову відчинив свої двері у 2011 році.
Як у львівському ресторані «Атлас» з'явився перший платний туалет?
Ось вся потрібна інформація зібрана. Тепер напишу нарацію. Ми стоїмо біля будинку номер сорок п'ять на площі Ринок... і це не просто адреса. Це місце, де наприкінці дев'ятнадцятого століття з'явилася найславетніша кнайпа Львова — «Атлясс». Назва пішла від прізвища першого господаря — М. Л. Атлясса, знаменитого єврейського горілчаного монополіста, винахідника легендарних напоїв «Сметанківки» та «Атлясівки». Саме його настоянки зробили цей заклад культовим. Згодом кнайпа перейшла до зятя Атлясса — Едзя Тарлерського. І от тут починається найцікавіше. Напої у Едзя були чудовими, здебільшого власного виробництва, а кухня — вишукана і смачна. Найпопулярнішою з горілок була «Немувка», названа на честь постійного гостя кав'ярні, відомого львівського поета Генріха Збежовського на прізвисько Нем. Кав'ярня працювала Цілодобово! Найстійкіші завсідники влаштовували семидесятигодинні марафони — пили та їли без перерви. Сімдесят годин... це майже три доби! За одним столом можна було побачити поета та ксьондза, генерала та художника. Тут сперечалися, жартували, читали вірші. А одне з правил закладу звучало так: «Тарілки, склянки та стільці для захисту політичних та релігійних переконань не використовувати». А тепер... найкраща історія. У тисяча дев'ятсот двадцять восьмому році Едвард Тарлерський посадив біля клозету бабусю, яка нібито збирала гроші на нову спідницю. Так з'явився перший у Львові платний туалет! Тарлерський дозволяв усім за символічну плату заходити до туалету «Атляссу». Охочих було багато, бо на площі Ринок тоді був базар. І відтоді, як хтось хотів піти до вбиральні, казав: «Іду до пана Едзя». Цей вислів став крилатим у Львові на десятиліття. Радянська влада конфіскувала все майно пана Едзя. Але йому пощастило вислизнути з рук НКВС... і він закінчив життя в Австралії простим робітником пральні. Від власника найславетнішого ресторану Львова — до пральні на іншому кінці світу. Після війни кнайпу закрили, а естафету перехопило... трикотажне ательє, яке проіснувало тут аж до розпаду Радянського Союзу. Уявляєте? Замість горілки та поезії — светри та панчохи. Лише у дві тисячі одинадцятому році «Атляс» знову відчинив двері для львів'ян та гостей міста. Сьогодні тут можна побачити статую тієї самої бабці Клозетової... і навіть зайти «до пана Едзя».